І.Коровченко На самоті з собою і зі світом...

Пишу вірші - як умію... На звання поета не претендую. Хто зі мною на одній хвилі - від душі вітаю на цій сторінці, нам буде чим поділитися...

  Страшні слова, коли вони мовчать...

                                                 Л.Костенко

  Багато слів - і всі як пустоцвіти,

  Що при народженні не закричать.

  Коли слова німі, коли вони мовчать -

  Навчи своє мовчання говорити...

                    Життя соталось, соталось, 

                     лишився клубочок болю...

                                                 Л.Костенко

  Життя соталося на кужіль долі,

  Щось-то напрялося на рушники.

  Із того полотна, із того болю

  Латок не вистачить на всі дірки...

  Шукаю літо в барвах осені,

  Шукаю літо.

  По вінця дощової просині 

  В очах налито.

  Серпневий листопад шумить 

  Дозрілим просом:

  Ще мить... Ще мить...

  Ще мить... Ще мить, -

  Щемливо просить.

  Ущерть насипано зірок

  В небесне серце,

  Уповні місяць-колобок

  Прощався з серпнем... 

  В печалі - хочеш? - радість віднайду,

  Вона нам буде як винагорода:

  Це смак шовковиці у батьковім саду,

  Це запах кропу в мами на городі...

  Так ніжно пахне яблуками, мамо,

  З дитинства, що давно вже відійшло.

  Ти пам'ятаєш? - обважнілими гілками

  Білий налив манив нас у село.

  Дзвінким ударом яблук у відерце

  Ми, четверо, життя розпочали...

  Бринить струна зажуреного серця:

  Вже віджили? Чи ще і не жили?..